«Батько» сучасної економічної теорії. Саме таким титулом знаменується шотландський філософ, учений-економіст Адам Сміт. Він пройшов крутий шлях від студента Оксфорду, публічного лектора до професора та автора великих книг.
300 років тому, 5 червня 1723 року, народився відомий шотландський вчений Адам Сміт. Він був єдиною дитиною в небагатій сім'ї митного чиновника, який помер за декілька місяців до народження сина. Вихований матір'ю яка присвятила йому все своє життя, Адам в 14 років вступив в університет Глазго почавши свою дорогу до збагнення світу.
Адам Сміт знався на історії, філософії, економіці та риториці. Не маючи постійної роботи після закінчення Оксфорду, майбутня зірка світової економічної думки, заробляла на життя читанням публічних лекцій у різних локаціях Шотландської столиці – місті Единбург.
На лекції Сміта приходили відомі й поважні лідери міста. Думки Адама викликали фурор і були високо оцінені відомими особистостями того часу. У 1750 році в житті Сміта відбулася важлива зустріч з Девідом Юмом, який поділяв його погляди в філософії, релігії, політиці і економіці. Їх спільні праці відіграли важливу роль в період Шотландської освіти. Саме завдяки своїй невтомній праці і новим поглядам його запросили в університет Глазго на посаду професора логіки. Це сталося в 1751 році, коли йому було всього 27 років.
Сміт відомий своїм інтерактивним підходом до викладання. Він заохочував обговорення та дебати серед студентів, стимулюючи їх критичне мислення та активну участь у навчальному процесі. Він відносився до своїх студентів як до індивідуальностей і надавав їм особисту увагу, заохочував їх задавати питання та надавав допомогу у розв'язанні їхніх академічних проблем. Багато з його учнів стали відомими економістами та дослідниками, які продовжили розвивати ідеї Сміта. Найвідомішим із студентів був Чарльз Таунсенд, який також став видатним економістом.
Починаючи з 1764 року Адам Сміт закінчив викладацьку діяльність в Університеті Глазго. На два роки він вирушив до Франції супроводжувати прийомного сина герцога Баклі в закордонній поїздці. Під час таких поїздок він зустрічається з європейськими філософами і мислителями, в тому числі з великими Вольтером і Руссо, бесіди з якими в значній мірі сприяли остаточному формуванню ідей Адама Сміта. Повернувшись з Європи, він відправився в рідний Керколді і цілком зосередився на роботі над головною працею свого життя - книгою «Дослідження про природу і причини багатства народів».
Економічна теорія, яку Сміт виклав у «Дослідженні про причини та багатство народів», була тісно пов'язана із системою його філософських уявлень про людину та суспільство. Основний рушій людських вчинків Сміт бачив у егоїзмі, у прагненні кожного індивіда покращити своє становище. Однак згідно з ним у суспільстві егоїстичні устремління людей взаємообмежують один одного, утворюючи в сукупності гармонійну рівновагу протиріч, що є відображенням встановленої згори і панує у Всесвіті гармонії. Конкуренція в економіці, прагнення кожного до особистої вигоди забезпечують розвиток виробництва та, зрештою, зростання суспільного добробуту.
У п’яти книгах, які складають Багатство народів мова йде про питання, які зараз стали фундаментальними аспектами економіки, але які до того часу не застосовувались. Виділяється його аналіз того, як багатство нації походить від праці, а не стільки від ресурсів.
Сміт висунув теорію «невидимої руки» (англ. «invisible hand»), яка стверджує, що індивідуальні економічні дії, спрямовані на досягнення власних інтересів, можуть, без зовнішнього втручання, сприяти досягненню загального блага. За цією теорією, ринковий механізм саморегулюється, і це призводить до оптимальних результатів для суспільства в цілому.
У 1778 році Сміт був призначений одним із п'яти митних комісарів Шотландії в Единбурзі. Маючи дуже високий на той час оклад у 600 фунтів стерлінгів, він продовжував вести скромний спосіб життя, витрачав гроші на благодійність; єдиною цінністю, що залишилася після нього, була зібрана за життя бібліотека.
Окрім «Дослідження про природу та причини багатства народів» і «Теорії моральних почуттів» від Сміта залишилося ще декілька творів, незавершених робіт і уривків. Вони не мали і не мають серйозного значення. Три роботи, з яких перша - сама велика за об'ємом: 3 історії астрономії, з історії фізичних наук в древні часи і з історії логіки і метафізики, під загальною назвою: «Принципи, покладені в основі філософських досліджень».