Український кінематограф має значний досвід екранізації національної класичної спадщини. Екранізуючи письменницькі твори, режисери надають можливість суспільству інакше сприйняти, осмислити художні тексти. Водночас, це явище зумовлює і чимало дискусій, оскільки при написанні твору автор спирається на власне світобачення, а режисер і сценарист – як на образи літературного твору, так і власні вподобання. Та більшість українських кінематографістів ставилися до творів Івана Франка з повагою та відповідальністю, намагалися бути вірними першоджерелу, не перекручувати і не спотворювати їх ідейного задуму.
Іван Якович Франко по праву вважається найбільш екранізованим в Україні автором.
На жаль, відсутній доступу до ранніх кінотворів за Франком, оскільки їх немає в колекції українських фільмів ні на студіях, ні в Національному центрі Довженка. Чимало фільмів було знищено в сталінські часи, архів фільмів ВУФКУ загинув під час Другої світової війни.
Дві перші екранізації творів Франка зробив німецький кінематографіст – кінооператор Йосип Іванович Рона, який на запрошення ВУФКУ приїхав в Україну 1925 року і за контрактом працював на Одеській кінофабриці до початку 1930-х.
Український радянський німий художній Фільм «Борислав сміється» (демонструвався на екранах під назвою «Воскові королі» та «Королі воску») Йосип Рона, поставив як режисер і зняв як оператор 1927 року. Сюжет фільму заснований на однойменному романі українського письменника Івана Франка.
«Захар Беркут», знятий також Йосипом Роною 1929 року, в українських джерелах згадується лише побіжно. Станом на 2021 рік фільми вважаються втраченими.
З усіх екранізованих творів І. Франка найбільше кіноверсій має драма „Украдене щастя”. Фільм вперше було продемонстровано 1952 року в постановці Київського Державного ордена Леніна Академічного Українського драматичного театру ім. Івана Франка. Фільм зрежисований Гнатом Юрою та вироблений на Київській кіностудії художніх фільмів, на замовлення Центральної студії телебачення.
“Украдене щастя” – український художній фільм режисера Юрія Ткаченко знятий за мотивами однойменної драми Івана Франка у 1984 році на студії “Укртелефільм”.
Чотирисерійна стрічка українського режисера Андрія Дончика “Украдене щастя” вийшла на телеекрани у листопаді 2004 року. Режисер переносить героїв у наш час, наповнює класичну першооснову сучасними реаліями, перетворює трагедію у мелодраму. За минуле століття світ змінився, та людські пристрасті залишилися незмінними. Всі події відбуваються на Західній Україні початку ХХI століття. Саундтрек до фільму створив Святослав Вакарчук — лідер легендарної української групи "Океан Ельзи".
1957 року на Київській кіностудії вийшов фільм «Якби каміння говорило» за мотивами «Бориславських оповідань» Івана Франка. Дія фільму відбувається на Західній Україні в другій половині XIX століття. Якби каміння говорили, вони б розповіли про любов і зраду, про надії, яким не судилося збутися, про гірку, безвихідну долю трударів…
У 1967-му з’являється альманах «До світла!», в який увійшли три короткометражні екранізації творів Франка «До світла!», «Муляр» і «Панталаха». Всі ці три картини знімали відповідно режисери Борис Шиленко, Василь Лапокниш та Микола Ільїнський. Картини дуже переконливо показують потяг ув’язнених до волі та справедливості.
Фільм "Для домашнього вогнища" 1970 року за мотивами однойменної повісті Івана Франка. Режисери-постановники Б. Мешкіс та Ю. Суярко.
Фільм "Для домашнього огнища" 1992 рік.
Режисери: Василь Домбровський, Віра Комісаренко
Пастка — український пятисерійний мінісеріал режисера Олега Бійми, знятий на студії «Укртелефільм» у 1993 році за мотивами повісті Івана Франка «Перехресні стежки». Творці фільму нагороджені Державною премією України ім. Тараса Шевченка.
Злочин з багатьма невідомими — український 7-серійний мінісеріал, знятий студією «Укртелефільм» у 1993 році. У основу сюжету покладені реальні події, які описав Іван Франко в серії кримінальних репортажів для газети «Kurjer Lwowski» за 1889 рік. Мотиви цих подій письменник використав у повісті «Основи суспільності».
«Захар Беркут» — український радянський кольоровий широкоформатний стереофонічний художній фільм 1971 року, знятий за мотивами однойменної повісті Івана Франка про подвиг невеличкої карпатської громади, що 1241 року вступила в нерівний двобій з татаро-монгольськими завойовниками.
Найамбітніша та найдорожча стрічка часів Незалежності.
«Захар Беркут» 2019 року – спільний українсько-американський художній фільм режисерів Ахтема Сеітаблаєва і Джона Вінна, екранізація однойменної історичної повісті Івана Франка.
Анімаційні фільми за творами Івана Франка
1953 року режисер Олександр Іванов, один із засновників радянської графічної анімації, поставив анімаційний фільм «Фарбований лис» за народною казкою в інтерпретації Івана Франка.
«Заєць та їжак» — анімаційний фільм Творчого об'єднання художньої мультиплікації студії Київнаукфільм (1963 р.), за мотивами казки Івана Франка. Мультфільм було озвучено російською мовою. Учні Циблівської школи зробили це українською.
«Лис Микита» — перший український багатосерійний анімаційний серіал знятий після здобуття Україною незалежності. Серіал знято за мотивами сатиричної поеми-казки Івана Франка «Лис Микита». Його виготовлено на замовлення Всеукраїнського товариства «Просвіта» на кіностудії «Фрески» з 2005 до 2007 року. Мультфільм "Лис Микита" транслювали у Латвії, Угорщині, Польщі та Туреччині та інших країнах.
Онлайн-бібліотеки аудіокниг
ПЛАТФОРМА «АУДІОКНИГИ УКРЇНСЬКОЮ»
Творчість Івана Франка у виконанні українських артистів
Artem Pivovarov музично озвучив «Тріолет» Івана Франка в аудіоверсії книги «Плеяда».
гурт "Один в каное" – Човен (сл. І. Франко, муз. Один в каное)
гурт Pta Khi – Гримить (сл. Івана Франка)
гурт Патриція – Як почуєш вночі (Пташка) (сл. Івана Франка)
Текст Івана Франка “Отсе тая стежечка”, авторська адаптація – Христина Соловій
Підготувала: провідний методист Бойко Ю. О.