31 березня 1922 року у Києві режисер і драматург Лесь Курбас створив студію-театр «Березіль», що стала флагманом модернізму в українському театральному мистецтві. Нині це Харківський державний драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.
Театр виник із акторських труп «Молодого театру» та «Кийдрамте» (Київський драматичний театр), засновником яких теж був Лесь Курбас. Назва театру підкреслювала його мету і завдання: стати буйною весною нового українського мистецтва.
Курбасу вдалося зробити майже нереальну річ – у вкрай бідних умовах, адже в країні була повоєнна розруха, створити величезну організацію, в якій майже безкоштовно працювали сотні молодих романтиків – акторів, режисерів, композиторів, техніків сцени, майстрів декорацій, художників. Усі вони були учнями, або просто прихильниками Курбаса. Загалом діяло 6 майстерень «Березоля» (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі).
Цей театр вів публіку за собою, сміливо і водночас доступно ставлячи елітарні твори. Навіть якщо цензура вимагала революційних тем – Курбас ставив не грубі агітки, а класичні твори.
Курбас називав «Березіль» не театром, а творчим об’єднанням. Там був мікс усього: він використовував кінохроніку та монтаж у виставах, акробатику, під його керівництвом працювали різні акторські студії, режисерська лабораторія, макетна майстерня та навіть театральні журнали. Курбас перший почав застосовувати в театрі кіно, і це не лише в Україні, а й на світовому рівні.
У квітні-травні 1926 р. Всеукраїнська театральна нарада ухвалила рішення про перейменування київського театру «Березіль» у Центральний український театр Республіки і переведення його до Харкова.
«…Я пов'язую з переходом у Харків перспективи відродження «Березоля» як такого, як того колективу, котрий не тільки плететься від постановки до постановки, котрий не те, що допускає елементи розкладових настроїв, але весь скупчений на одній меті, тобто безперечне завоювання центральної позиції», — говорив Курбас.
Харківський період позначився плідною співпрацею Курбаса з художником Вадимом Меллером та драматургом Миколою Кулішем, що увінчалася створенням таких постановок як «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929) та «Маклена Граса» (1933). Ці п'єси спричинили цілу літературну дискусію, яка перетворилась на компанію цькування Курбаса та Куліша, звинувачених у викривленні оптимістичної радянської дійсності.
У зловісному голодоморному 1933 році, після прем’єри Кулішевої «Маклени Ґраси» «Березіль» заборонили, перейменували на театр Шевченка, а Леся Курбаса, як «ворога народу» і «буржуазного націоналіста», разом з багатьма іншими митцями арештували.
У 1935 році театр «Березіль» був перейменований у Харківський державний драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, який працює і понині.
Молодий театр і Мистецьке Об’єднання «Березіль», створені Курбасом, стали свідченням того, що талант, ентузіазм, віра, праця, самовідданість згуртованих навколо однієї ідеї людей, можуть дати той результат, якого прагнеш.
ДЖЕРЕЛА
https://www.radiosvoboda.org/a/29790030.html
https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-39504827
https://uain.press/blogs/les-kurbas-ta-berezil-teatr-yakyj-ne-boyavsya-eksperymentuvaty-723657
https://nakipelo.ua/pismennik-sergij-zhadan-vidnoviv-vtrachenij-tekst-do-vistavi-teatru-berezil/
Матеріал підготувала провідний бібліотекар Бойко Ю. О.